Представлення святого і праведного Василія Блаженного, чудотворця Московського

Цей блаженний Василій жив у царствовання благочестивого царя і великого князя Іоанна Васильевича [Блаженний Василій народився в перші роки князівства московського великого князя Іоанна Васильевича III (1462-1505 рр.) у тодішньому підмосковському селі Елахово, де зараз знаходяться Елаховська і Басманна вулиці.

У 16 років він взяв на себе подвиг юроду і подвигався в ньому 72 роки.

Він отримав популярність під час правління Іоанна IV Васильевича Грозного, якому став відомий через мітрополита Макарія (1543-1564 рр.), який дуже шанував блаженного.] і під час правління святого Макарія, мітрополита Москви та всієї Росії.

З юних років він розвинув любов до Бога і почав жити за Його заповідями.

Покинувши, потім, батьківський дім і своїх рідних, блаженний Василій в надії на майбутнє благо змінив тленне майно на духовне, оскільки замість батька у нього було відрізання тягаря гріхів, замість матері <unk> чистота, замість братів <unk> бажання прагнути до верхнього Єрусалима, а замість дітей <unk> сердечні

Він задихається.

І щоб отримати все це, він втомлював себе різними жорсткими подвигами. Блаженний був настільки бідним, що не мав для себе навіть маленької печери і не носив на тілі своєї одягу, але був завжди бездомним і ходив голим і влітку і взимку, зімовуючи від холоду, а влітку страждаючи від тепла.

Він завжди був серед шуму і криків, але його душа була вільна від пристрастей, він завжди провів Христа заради юродивого життя.

Але "місто, розташоване на горі, не може бути приховано".

Завдяки чистоті життя блаженного і його непорушній терпінні, слава про нього дійшла до вуха благочестивого царя і великого князя Іоанна Васильевича, самодержавця всієї Росії, якому про його життя розповів переосвячений митрополит Макарій.

Вони обидва дуже дивувалися його терпінням і славили Бога за те, що Він дав їм у свій час такого святого чоловіка.

Зрадуючись, він нарешті сів до ліжка.

Благочестивий цар і великий князь Іоанн Васильевич, самодержавець всієї Росії, почувши про близький відхід святого до Бога, прийшов до нього разом зі своєю благочестивою царицею і великою княгиньою Анастасією і зі своїми благородними царовиками, Іоанном і Феодором, щоб відвідати його і прийняти від нього

благословення.

Блаженний, перебуваючи на межі смерті і перебуваючи вже на останньому диханні, пророчно сказав царя Феодору: "Все, що належить твоїм пращурам, буде твоє, і ти будеш їхнім спадкоємцем". Після цих слів блаженний віддав свою душу в руки Божі.

І сповнився весь місто запахом його тіла, і з'явився великий натовп з міста.

Цар і князі до святого храму самі несли тіло блаженного на своїх плечах, єпископи і священики з усією повагою, прославляючи його, співали псалми і церковні співи, а народ зі сльозами вигукував:

<unk> Благословенний Василій! наполегливо молиться Христу Богові за місто наше Москву і за всі російські міста і села, за нашого христолюбивого царя, його благочестиву царицю і за їх благородних дітей, а його військам будьте помічником у перемозі і поразці супостатів.

Участвуючи в похороні блаженного, цар з царицею проливали зі своїх очей радісні і сумні сльози, радісні тому, що в такій смерті святого вони побачили доказ його досконалості і прирахують його до лиця святих, а сумуючі тому, що втратили такого доблесного подвижника.

І навіть коли багато людей торкнулися його святого тіла, вони були зцілені.

Преосвячений мітрополит Макарій з священним собором, співаючи над тілом святого псалми і похоронні співки, з честю поховали його 2 серпня 1552 року.

Трійця на Рві, де в 1554 році Іоанн Грозний наказав побудувати в пам'ять про завоювання Казани Покровський собор, відомий більш під назвою храму святого Василія Блаженного.

У 1586 році мощі блаженного Василія стали виливати багато зцілення і в тому ж році за наказом царя Феодора Іоанновича над місцем поховання блаженного був побудований храм в його ім'я (нинішній Василівський приділ Покровського собору), побудований срібний, вилучений, прикрашений перлом і

і встановлено святкувати його пам'ять 2 серпня.

Могили блаженного до сьогоднішнього дня відпочивають в цьому храмі під долоном.] . Всього йому було 88 років, з яких 72 він провів у юдості. Господь прославив блаженного чудесами і після його смерті, у 1588 році. Богові нашій славі тепер, завжди і вічно. Тропарь, глас 8:

Твоє життя, Василій, непорочне, і чистота непорочна, заради Христа твоє тіло виснажило тебе постами і бдиттями, і холодом, і спекою сонця, і зілом, і дощовим хмаром, і просвітлюється твій обличчя як сонце. І тепер до тебе приходять розігнані народи, а царі і князі, і всі люди, славить Твій святий

- Я не знаю.

Тому молимося Богові Христу, щоб він визволив нас з варварського рабства, і міжсоюзні суперечки, і мир у світі дасть, і в наших душах велика милосердя.

Духом Божим, бажанням Василія, ти відхилився від земного бунту, і життя тривоги тебе огидило, і зняв одяг тлінних, і одяг на себе рису безстрасті, ти втік від пастки ласкового миролюбива, і був ти дивним у твоєму язику, і, вибравши небесне багатство за земне багатство, застряг

Ви їсте венки терпіння.

І тепер, блаженний Василій, молиться Христу Богові за тих, хто творить святу пам'ять про тебе, закликаємо тебе: радій, блаженний Василій.

У той самий день пам'ять святого святомученика Стефана, папи Римського, мучеником померлого в 257 році 2-го серпня за правління Валеріана.