Пам'ять святого мученика Мірона

Святий Мірон був пресвітером в Ахаї [Ахаїя <unk> древнегрецька область, що знаходилася на півострові Пелопоннес.] за правління нечесного царя Декія [Імператор Декій царював з 249 по 251 рік] ; єгімоном тієї країни був Антипатр.

Одного разу, в день святкування Різдва Христового, ігімон Антипатр увійшов у християнський храм, щоб взяти християн, зібраних на молитву, і віддати їх до мук; побачивши це, святий Мірон переповнився ревності і з силою викрив ігімона і покарав його.

За це він був ухвалений за наказом Егімона і підданий жорстоким торктам: він був повішений на дереві і підданий жорсткому загартову; потім був спалений на вогні; нарешті був кинутий у сильно опалювану і випускаючу жахливий полум'я печі; але в цей час з печі вийшов вогонь і спалив сто п'ятдесят безбожних слуг Егімона, які стояли поблизу; а святий залишився живим, завдяки благодаті Христа, не зазнавши жодної шкоди, і, стоячи посеред печі,

І з'явилися йому ангели святих, які стояли в печі і охороняли храм.

Коли печ згасла і святий вийшов з неї, не зазнавши жодної шкоди, єгімон почав змушувати його поклонятися ідолам; коли ж святий не виконав цього нечесного наказу, то єгімон наказав зняти шкіру з святого і розрізати її на ремені, від плеч до ніг.

А святий мученик, взявши з себе один пояс, кинув його в обличчя егімона; тоді його знову піддавали жорстким залізним нігтям по голому тілу і потім віддавали на їжу звірам, але він не постраждав від них ніякої шкоди.

Тоді єгімон Антипатр, побачивши себе опозореним у всьому стражданням Христовим Міроном, переповнений гнівом і люті і своїми ж руками вбив себе; так загинув безбожний з шумом, віддав свою огидну душу демонам в пекло на вічні муки.

Мирона слідувала близько 250 р.] . Таким чином, прийнявши корону мучеництва, він увійшов у радість свого Господа. Кондак, глас 4: З дитинства любив Христа славно, і Його, дотримуючись божественных заповідей, до нього приплив весь целий, Мірона всепочитно, і з ангелом наполегливо молився.

У той же день пам'ять святих мучеників: Павла і Юліанії, його сестер; їх пам'ять святкується четвертого дня місяця березня (під цим числом детально описано і страждання їх).