Страждання святої мучениці Сири

Пам'ять 24 серпня При царі перської Хозрой Старший (або, точніше, Хосров) з перської означає взагалі цар.

579 р.), в двадцять восьмий рік його правління, в Персії з'явилася, як якась найчистіша перлина в морі, свята діва Сіра, що блискав красою християнської віри і прославилася великими стражданнями за ім'я Христа.

Свята Сіра народилася в місті, що називалося Керх-Селевкія, і походила з нечестивого роду.

Її батько був священиком ідольський, дуже поважаний (язичники) чарівник; він був довгий час суддею і начальником сонму чарівників і священиків персів; він добре знав вчення найдавнішого архіволва Зороастра [Зороастр <unk> перський мудрець (маг); жив за 1000 років до Р.

Х.; заснував дуже складне релігійне вчення, побудоване на дуалістичному принципі (тобто на принципі строгого розділення добра і зла, як двох, немирно між собою, але в той же час самостійних принципів).], перший знайомий з астрології (зорязначення науки) в Персії.

Цей чарівник, батько святої дівчини Сири, дуже ненавидів християн і дуже боявся, що його дочка дізнається про християнство і познайомиться з християнськими дівчатами.

Бо в той час у Персії було дуже багато християн (як взагалі їх було дуже багато по всій Азії під владою агаріанців), незважаючи на те, що їх дуже пригноблювали і переслідували.

З цієї причини ((бажаючи захистити Сіру від християнського впливу), батько і дав її після смерті матері в інший місто, що називався Фарсом (у цьому місті дуже сильно поширювалося чарівництво) до якоїсь родичі своєї жінки-чарівниці, щоб вона виховувала її у нечестивих язичницьких звичаях.

Коли юначка почала приходить до розуму, то була навчена до чаклунства і присвячена огидному ідолопоклонству, а саме: їй було доручено виконувати демонам певні таємні жертви, які язичники називали "Яасф" і які вони вважали чистими жертвоприношеннями.

Все це говориться про святу дівчину Сиру, щоб було відомо, в якій темряві і злученні диявола вона перебувала і яка велика темрява вона перейшла до світла пізнання правдивої віри, уникнув замку диявола.

Коли Сіра вже досягла повноліття і ретельно вивчила все мистецтво чаклунства, бо вже служила огидним богам персів у вигляді жриці, шлях спасіння встановився так.

За Божого наміру і волі, вона познайомилася з деякими бідними християнськими жінками і від них вперше почула про Христа Господа, правдивого Бога; потім вона почала детальніше запитувати їх про християнську віру, про її догмати і про все християнське вчення, а також про життя християн; і все;

Вона зважувала у своєму розумі те, що чула від них, порівнюючи християнську віру з перською і знаходячи між ними велику різницю.

Бо все, що стосується перської віри, вона почала вважати фальшивим і огидним, все ж, що стосується християнської віри, - праведним і чистим; тоді у неї з'явився твердий намір залишити перську безбожність і приєднатися до християн.

Бажаючи ще більш глибоко ознайомитися з християнською благочестістю, вона почала таємно приходити до християнських храмів, слухала там церковне читання і співання і вчення з Божого слова і уважно приділяла увагу благочестивому і благочестивому виконанню церковних служб.

Поступово вона дуже полюбила християнську віру і їй сподобався християнський спосіб життя.

Вона була вже вісімнадцятирічною, і її найбільше лякало те, що її не дадуть в шлюб і не завадять її розумом життєвими турботами.

Тому вона не виявлялася на очах людей (язичників), не знайомилася з славними і багатими дівчатами і жінками Персії, але уникала їх, уникаючи розмови і труби з ними; до християнських дівчаток і жінок вона часто приходила і розмовляла з ними про народження Христа від Чистої Діви, про всіх

про Його чудеса, про Його страждання і смерть, про Його воскресіння і вознесіння, про майбутній суд, про винагороду праведних і покарання неправедних.

Вона вірила всім, що чула від християнських дівчаток, не сумніваючись, записуючи все, що вони говорили, у своєму серці, люблячи душу і все більше і більше палаючи любов'ю до Господа.

Вона зачиняла християнські книжки, звикла до молитви і псалмоспіву і молилася єдиному істинному християнському Богові, поливаючи попелом голову.

Вона боялась свого батька і інших чарівників, а також вважала, що для спасіння достатньо таємно вірити в Христа. Вона ще не зрозуміла апостолівських слів: "Серцем вірить до праведності, а устами визнає до спасіння".

Через досить тривалий час Сіра захворіла, але вона не шукала лікування у магічних силах, як це було в звичаї тих злих людей, але звернула своє серце до Господа.

Вона прийшла до християнського храму і почала благати священика дати їй хоча б трохи попілу церкви, сподіваючись отримати з цього попілу зцілення.

А що спільного у тебе, невіруюче, з віруючим? А що спільного в ідолопоклонниці та в християнстві?

Вона не образилася на це, усвідомлюючи свою недостойна, але мовчала і торкнулася з вірою одягу єрей, як колись жінка з кровотечі торкнулася одягу Христа (Мф.9:20-22), <unk> і відразу отримала оздоровлення від своєї хвороби; потім повернулася додому здорова, так що всі дивувалися

Я не хочу, щоб вона так швидко поправилася.

Після цього свята діва Сира подумала про себе так: якщо така сила слуг Христових, то наскільки всесильніше Сам Христос, і дуже захотіла пізнати досконаліше християнську віру, думаючи, яким чином пригодиться святе хрещення.

диявол, заздріючий на все добро, помітивши в блаженній дівиці Сірі початки святої віри, вирішив перешкодити їй; тому він з'явився їй вночі в люті формі і почав обличати її за те, що вона, покинувши рідні звичаї, звернулася в хворобі до допомоги християн і торкнулася одягу християнського

Священик.

Блаженна дівчина, зрозумівши, що це було демонічне обманом, осіла себе знаком хреста, як її вчили християни, і, схилившись на коліна, почала читати 90-й псалом Давида: "Хто мешкає в покриві Всевишнього, в тіні Всемогутнього відпочиває" (Пс.90:1), до кінця.

Після цього диявол пішов на короткий час, але після прочитання псалма знову з'явився і сказав дівчині те ж саме з гнівом.

Знову диявол зник на короткий час, але потім знову повернувся і наважився сказати дівчині: "Я - бог, який мешкає в висотах, під захистом якого всі перебувають; і тобі (продовжував він) слід звернутися до мене, а не до християн, які тебе обманюють.

Свята Діва, тричі поклонившись з молитвою, почала наполегливо просити Христа Бога відкрити їй правду і відвернути від неї будь-яке зачарування.

І одразу силою Божою спокушувач був відвернутий від святої; але в її розумі, як след від зачарування демона, залишився сумнів. Розумивши, що цей сумнів був від демонічного спокусу, Сіра з теплим серцем звернулася до Бога, покаявшись зі сльозами і визнаючи Йому свою слабкість.

Наступної ночі свята була потішана Богом у видінні сном, що передвіщало її мучеництво.

Їй здавалося, що вона стоїть на якихось високих місцях, вище священиків, і тримає в руках свої священні потери, наповнені кров'ю Христа; цей потир вона показувала народу, причому два діакони палили кади, стоячи по обидва боки від неї.

Це явище було ознакою того, що святий повинен був пити чашу страждань за ім'я Христа в присутності народу, який буде дивитися на сором, а високий місце, на якому вона стояла, означало собі високу честь мучеництва, що її страждання було приємним Богові, як жертву і пахочу,

І що всі церкви Христові отримують від них благо.

Після цього видіння, свята почала вести строго-подвижну життя про Бога.

Незабаром її брати і родичі дізналися, що вона співчувала християнській вірі: бо бачили, що вона і тіло змінилося, і обличчя було блідо від утримання і посту, майже ні з ким не розмовляла, але зачинялася в своєму кімнаті і перебувала в мовчанні, перестала приносити жертви богам і залишила

Вони роблять те, що зазвичай роблять у поган.

Побачивши це, вони засмутилися і почали просити мачуху переконати дівчину залишити таке життя і не відступити від служіння батьковим богам, щоб не опорочити їхнього роду і не викликати гневу царя на весь їх будинок.

З радісним і веселим обличчям, і почав говорити їй про себе, що і вона визнає ту ж християнську віру, але таємно зберігає її і служить Христу.

Матір-матір радила їй таємно не відступати від Христа, але відкрито для всіх виконувати звичайне священицьке служіння ідолам, щоб всі, побачивши, що вона служить богам, перестали підозрювати її в приналежності до християнства.

"Тоді ти не роздратуєш себе і Христа, бо Він задоволений тим, хто служить Йому таємно, і не роздратуєш свого батька і своїх братів, і уникнеш жахливих страждань, які неминуче трапляться з тобою, якщо ти не послухаєш мене".

Подумай, молода дівчинко, як ти, слабкий тілом, терпиш побиття, рани, муки тіла, спалення та інші страждання, чи ти не боїшся, що, не потерпівши страждання, ти зрекся Христа проти своєї волі? Тоді ти зробила великий і непростий гріх.

Що ж, краще тобі таємно служити Христу, ніж відкрито виявлятися, ніби ти служиш богам, щоб тобі не було покарання.

Це і багато іншого подібного, щоденно говорила мача Сюри і спонукала її серце до свого поради: "погані товариства псують добрі звичаї" (1 Кор. 15:33).

Однак Господь не дозволив Своїй рабі зануритися в спокусу, як у колишньому бездні, але знову зміцнив її новими відкриттями.

Коли святитель почала поститися, то побачила (у сонному видінні) своїх братів, поглиблених гнітом і гнітом, а також побачила батька, який лежав на грязному ліжку. І вона подивилася в інший бік, і побачила високий і гарний, блискучий світло, і побачила багато яскравих осіб.

Вони закликали її до того чорту.

Після цього видіння, вона прокинулася з сну і рано вранці поїхала в християнський храм; прийшовши до єпископа Івана, вона розповіла йому все в деталях про себе, як вона зцілилася від хвороби своїм торканням одягу єрея, які видіння їй були від Господа, і почала просити єпископа угодити їй.

Святе хрещення.

Єпископ, почувши все, що дівчинка розповіла йому, радів духовному духу дівчини, розуміючи, що вона була покликана Богом до спасіння.

Однак, беручи до уваги тодішні суворі часи, йому не сподобалося її хрещення, оскільки він знав, що вона походить з дуже знатного роду і має дуже шанованого (язичниками) батька; він також знав про непримильну ненависть, яку всі чарівники питали до вірних; він боявся роздратувати язичником, щоб вони не

не могли б переконати царя підняти переслідування Церкви Христової, і не могли б розкинути духовних овець Христових своїм гнівом, будучи жорстокими, як вовки.

Крім того, єпископ боявся і за дівчину, боявся, якби вона, побоюючись гніву батьків і боячись мук, не відреклася від Христа і щоб через це не була осквернена благодать святого хрещення.

Тому єпископ порадив блаженній дівчині спочатку визнати Христа перед своїм батьком, братами і родичами і всім своїм домом.

Якби вона виявилася здатною витримати страждання, які могли завдати її святі родичі, то вона могла б бути непохитною до кінця в сповіді про ім'я Христа; і тоді їй буде достойним святого хрещення.

Дівчина пішла від єпископа дуже засмучена, бо її бажання не було виконано; вона збентежилася у думках, бо знаходилася між коханням і страхом, - палала любов'ю до Христа, але в той же час боялась мук; тому вона мовчала від страху.

Через деякий час свята дівчина знову мала сонне видіння, а саме, вона бачила ангела Божого, який тримав у руках залізну палицю і б'є її цією палицею; при цьому ангел питав її:

Де ж твоє слово, яке ти дала, щоб служити правдивому Богові і захищати Його святе ім'я проти тих, хто чинить зло? "Дівчина прокинулася від сну і побачила видіння, і вона дуже злякалася. Коли настало ранок, її покликали до її матір-матері.

Матір-поматір наказала їй виконати ранкове жертвоприношення богам, як це було звичаєм.

Уже засмучена ревнотою за Христа Бога, Сіра мала намір відкрито визнати ім'я Христа і відректися від чаклунства і ідолопоклонства перед усіма; проте прикидаючись в той час послухливості своїй матері і, взявши інструменти священницького служіння по рангу диявольського, згідно з преданиями Зороастра, підійшла до

Але в цей час вона бачила себе як божественне світло.

Підкрепившись у своєму серці і вигнавши страх зі своєї душі, свята розбила на очах усіх ті священицькі інструменти, плюнула на вогонь (який перси почитали богом), гасила його, зруйнувала вівтар і громко кричала:

"Я християнка. Я відмовляюся від ідолопоклонства, відмовляюся від всіх нечистих демонічних чарів, підіймаю ідолів і нечестивих жертов, але вірю в Єдиного правдивого християнського Бога, і ходжу в християнський храм.

Батько-матері і всі, хто був у будинку і хто чув про це, схопили її і, щоб не виходити з кімнати, поставили стражу. Батько дівчини тоді не був вдома.

Благословена ж почала просити їх покликати її батька, щоб визнати ім'я Христа і перед ним, хоча й була віддана їм на муки, бо вона більше не хотіла приховувати свою віру в Христа, але хотіла відкрито показати її всім, не боячись ніяких мук.

Тим часом до дівчини прийшли її родичі і знайомі і почали зі сльозами радити її відмовитися від такого вчинку і не засмучувати батька і братів, не принижувати свій род і не віддавати себе самовбожно жорстоким мукам. Але свята навіть не хотіла слухати цих злих поради.

Коли батько прийшов і побачив, що його чарівний вогонь, який він почитав як бога, погашений, алтар перевернутий, прилади священицької служби розбити, коли він чув також, що його дочка Сіра громко прославляла ім'я Христа, то сповнився великою люті і, схопивши її, почав її розбивати своїми.

І він побивав її, поки сам не втомлився.

Потім він почав з сльозами підбадьорювати її і ласкаво й доброзичливо говорити з нею, але нічого не вдалося.

що батько її багато мучив, завдав її ланцюгами, зачинив у темному місці, померла від голоду і жаги, часто біла, а іноді або сам або через своїх родичів благав її повернутися до батьківських богів і священицького служіння,

Як Адам, і була непохитною, як стовп, в визнанні святого імені нашого Господа Ісуса Христа.

Коли батько переконався в непохитному співчуттю Сіри до християнської віри, а також в тому, що дівчинку неможливо відвернути від християнства жодним способом, він пішов і розповів про все Мавіптису, який вважався у персів головою чарівників.

Тоді Маввіптис, зібравши всіх священиків і чаклун з сусідніх міст, сів з ними біля храму їхнього бога вогню, і наказав представити перед судом свою дівчину Христа.

Багато людей з'явилися, і багато з них були віруючими, які прийшли подивитися на подвиг Діви Сири, бо всі знали про її навернення і про те, як батько її мучив.

Мавіптис почав допитувати дівчину, чому вона відкинула батьківських богів і батьківських предань і прийняла іншу віру. дівчина відповіла на це так:

<unk> Ніхто з людей, що мають здоровий розум, не буде схожий на безглуздих тварин, які йдуть за своїми родами, не знаючи куди, але йдуть туди, куди вони вважають найкращим; ніхто з розумних людей не йде за батьками і батьками своїх батьків, що приводять його в свою заблуку до загибелі.

Так і я, побачивши, що християнська віра була безсумнівно кращою від батьківської безбожності, обрав краще і відкинув гірше.

"Ці частини, це в твоїй владі, кажу тобі раз і назавжди". Маввіптис після цього багато разів запитував її, але вона нічого не відповіла йому, а читала собі псалми Давида, які не розуміли поган. Нарешті Маввіптис запитав оточуючих: "Що вона каже?"

Але ніхто не розумів, що вона говорила. Тільки один з присутніх (язичники) сказав: <unk> Вона читає християнські молитви. Мавіптис негайно наказав викликати єпископа християнського, щоб дізнатися, чи християнські слова говорила дівчина.

Єпископ прийшов у великому страху, боявся влади чаклунів. Мучениця подивилася на нього.

(Псалом 118:46) І "не бійтеся тих, хто вбиває тіло, але не може вбити душу".

Коли єпископа запитали про слова дівчини, він засвідчив, що це дійсно були слова християн.

Маввіптис, розлютившись на дівчину, наказав їй забити рот. Після цього він іноді розмовляв з нею ласково, потім погрожував тортувати, але не зумів нічого зробити, і був зганьблений перед християнами, які були тут і бачили все, що відбувалося.

Потім Мавіптис наказав деякий час утримувати дівчину в будинку її батька, не бажаючи зараз же оголосити про дівчину цареві, щоб не зневажити її знатного роду; при цьому Мавіптис порадив батькові дівчини, скоріше ласками, ніж погрозами переконати дівчину відступити від християнства.

Він повернувся додому з радістю, прославляючи Бога за те, що вважав себе гідним постраждати за Ім'я.

У той час, коли дівчина була в будинку свого батька, Господь утешив і зміцнив свого раба новими відкриттями, бо вона бачила частину ангелів, які навчали її, як відповісти нечестивим суддям.

Іноді їй з'являлися Мойсей, Ілля, Петро Апостол і інші святі, про що розповідається в більш широкому оповіданні про страждання святої діви Сири [Цей більш широкий оповідання не дійшло до нас].

Між тим батько дівчини намагався відвернути її від Христа, але не зміг перемогти її твердості, і тому знову повідомив про упорство дівчини Мавіптису і всій натовпі чарівників.

У той час випадково прибув в місто один знатній чоловік, який був вищим радистом царя, і обидва ці знатливі люди, Дар і Мавіптис, були разом в той час, коли їм довелося почути батька дівчини, який скаржився на свою дочку, а також звинуватив християн, що вони нібито

І вони почали казувати Його.

Великий Дар послав до дівчини кілька знатних чоловіків, наказавши їм запитати святої, чому вона покинула чарівну мудрість і священицьку службу і відступила до християнської віри?

Коли ж до неї прийшли посланці, то запитали її про все, і вона сказала:

Я хотів сам піти до того, хто послав вас, щоб свідчити йому про мою віру в Христа. Але коли ви прийшли до мене, то слухайте: я прийняв християнську віру, тому що я зрозумів її правдивість і правду, оскільки ця віра визнає єдиного Бога, творця всього, всемогутнього і безсмертного;

Я ненавижу вас і ваше поклоніння ідолам, тому що у вас багато богів, які не мають духу і не мають духу. Скажіть тому, хто послав вас: "Будьте впевнені, що я не відмовлюся, але дійсно віддайте мене, як ви обіцяли. Я готовий постраждати і навіть померти за Христа".

Боже мій.

Почувши таку відповідь дівчини, дворянин Дар переповнювався гнівом і наказував вивезти дівчину з дому батька і перенести в темницю; потім, прив'язавши її за руки і ноги залізними ланцюгами, закрили її в вузький і темний приміщення і не дали їй ні хліба, ні води.

І свята перебувала в тюремному ув'язненні три дні і три ночі, не здатна рухатися, як через важкі залізничні ланцюги, якими вона була зв'язана, так і через тесність кімнати.

Через три дні дівчинку вивели з в'язниці. Тоді язичники запитали її, чи достатньо для неї цього покарання і чи вона не бажає звернутися до визнання батьківських богів і визнання батьківських законів.

Тоді язичники знову зробили суд над нею і вирішили кинути її в якусь глибоку яму, темну, запахуючу і огидну, при цьому святий дуже важким залізничним ланцюгом.

Коли на дівчину поклали ланцюги, вони хотіли зачинити ланцюги гвоздими, але гвозди не входили в підготовлені для них місця; було покликано багато кузнів, але нічого не вдалося.

Однак вороги Христа, засліплені злобою, не зрозуміли чудотворної сили святого хреста і безжально прив'язали святого, схиливши її голову до ніг, а потім кинули в ровню.

Христос Господь, не покидаючи тих, хто любить Його, одразу ж послав Своїй рабі, яка перебувала в тій ямі, утехи, бо її там освітлило небесне світло, залізничні ланцюги розв'язалися самі собою і спали з святим, запах перетворився на благовоний аромат; мучениця перебувала в ямі, як у втоми, радіючи і прославляючи Бога.

Тим часом, колишні християни в тому місті, зібравшись зі своїми єпископами в храмі, почали з сльозами молитися Богові про мученицю Сіру, щоб Він допоміг їй відважно виконати свій подвиг.

І мучениця перебувала в цій ямі п'ятнадцять днів, так що ніхто не думав, що вона може залишитися живою через великий запах і голод, а також через важкі ланцюги, які були покладені на неї.

Тим часом, в той час настала посуха, через тривалий бездожінь, і люди говорили, що це божественний гнів, який покарав усіх посухою і голодом за невинні страждання дівчини Сири.

Через п'ятнадцять днів нечесті судді дізналися, що дівчина Сири залишилася живою в ямі і що вона звільнилася від ланцюгів.

Тільки коли мучениця була виведена з ями, тоді з неба на землю вилився великий дощ, який напоїв землю вдосталь. І люди говорили: "Бог послав цей дощ через дівчину Сиру, яку вивели з ями".

Господь також дав їй чудові дары, щоб вона могла вигадувати хвороби і виганяти демонів, так що багато святих, які були в в'язниці, приходили до неї і лікувалися від неї.

Вони були дуже близькі до неї.

Через деякий час настало свято святих мучеників, які постраждали в Персії; це свято відбувалося лише раз на рік у храмі, що знаходився за містом; мучениця хотіла бути на цьому всенародному святі і на тому всеночному співу; бо якийсь боголюбний

Християнин дав охоронцям золото і сам запевнився їм за мученицю, щоб її випустили з в'язниці, обіцяючи повернути її до в'язниці наступного ранку.

Святої було звільнено з в'язниці; при цьому вона змінила свою одяг, щоб поган не пізнав її; прийшовши до храму, вона стала в кутку притвору і слухала церковне співання.

Случайно в тому святковому зборі виявилася якась демонізована жінка; тільки що ця жінка підійшла до святої діви Сири, відразу ж демон, що був у цій жінці, крикнув голосно, кажучи, що мучениця Сіра прийшла в храм і може її вигнати.

І всі, хто там був, почали шукати святої мучениці в храмі, і вона втік звідти і потрапила до в'язниці, але боялися її демони, вони навіть не могли наблизитися до неї.

У одну з наступних ночей свята діва Сіра знову була звільнена на поруки з темниці, за винагороду стражі; тоді вона пішла до єпископа і прийняла від нього святе хрещення в храмі, який знаходився в місті.

Після всього цього Мавіптис і інші колишні з ним судді та чарівники вирішили відправити мученицю до царя, оскільки ніяк не могли відвернути її від сповідання християнської віри.

Посилаючи дівчину до царя, судді поклали на шию мучениці печатку, згідно зі своїм звичаєм, щоб жодна інша жінка не була представлена за дівчиною Сіри; печатка була такою, що її не можна було зняти з шиї святої мучениці, крім її голови.

Зібравши святу, воїни відвели її в місто, яке називалося Аліаком, бо цар перебував в той час там; воїни передали мученицю начальнику міста разом з письмовим повідомленням про вино мучениці, і про те, який вона родина і які муки вона зазнала.

Начальник міста (епарх) спочатку приступив до заспокоювання святої ласковими словами, потім почав погрожувати муками, переконуючи дівчину звернутися до колишньої віри і справ (тобто

до віри і життя поган), але побачивши, що вона не слухається його, наказав зняти з неї одяг, одягнути її в якусь жалюгідну рубашку і віддати її до пригляду євреїв, знаючи, що євреї були ворогами християн.

Євреї взяли святу, зв'язали її залізними ланцюгами і ввели в вузьку камеру, їсти їй малий кусок ячменного хліба, щоб вона не померла від голоду.

Де ж те, що про тебе було сказано, що окови з тебе, з твоєї шиї, з твоїх рук і з твоїх ніг звалилися?

Одного разу, коли євреї так сміялися над святилищем, вона підняла очі до неба, вдихнула і в глибині свого серця молилася до Господа. І відразу ж перед очима євреїв зв'язки розслабилися від її шиї, рук і ніг, так що євреї дуже здивувалися.

Коли дівчина прожила з ними одиннадцять днів, він наказав знову привести її до начальника чарівників, який стояв перед ним, і розповів йому про неї все, що було відомо.

"Чому ти відкинув нашу віру? Бо наша віра має честь і перед царями, і перед начальниками, наша віра поширилася всюди і володіє усіма і багатує тих, хто її дотримується; і для чого ти приєднався до християн, людей безчесних, бідних і зневажаних і ненавиджених усіма.

Дівчина відповіла сміливо: "Де ж тепер венці твоїх мертвих царів? Де слава твоїх князів?

Вони не знали Бога і не славили Господа життя і смерті, але поклонялися створінню, як богу, вогню, воді, сонцу, місяці і зорям.

Істинні християни отримають від вас в цьому житті вічне життя, а в земному житті - вечну славу.

Почувши про те, як багато страждань вона пережила, а також про її важке ув'язнення, і про те, що свята перебувала під наглядом євреїв, він наказав віддати її знову євреям, і наказав їм уважно стежити, щоб жоден з християн не підійшов до дівчини.

Коли царський чиновник, який був призначений над усіма в'язницями і усіма ув'язненими, дізнався про страждання, він взяв її від євреїв і помістив у свою в'язницю.

Цей чоловік робив це для прибутку, оскільки у християн було звичка купувати собі золото і срібло від тюремних охоронців право в'язнення, до в'язнів, які страждають за ім'я Христа.

У той час, коли мучениця перебувала у в'язниці, деякі християни, отримавши за гроші право в'їзду в в'язницю, прийшли до святої Діви Сіри, щоб відвідати її.

Побачивши, що вона була міцно прив'язана залізними ланцюгами і лежала на голій землі, вони принесли її і поставили ліжко, щоб хоч трохи полегшити її великі муки.

Але один з вояків підійшов до неї і звалив її з ліжка, бо її затягли з-за важких ланцюгів, і відразу ж її ланцюги розвалилися з неї, і вона спала, і всі, хто там був, були здивовані тим, що сталося.

У той час цар захотів піти з того міста в інше місто, що називається Ресанкусадон, і з ним всі перські знатники, а також голова чародеїв.

За ними йшла свята мучениця Сира (будучи прив'язаною), а також всі інші в'язні; упродовж усього шляху свята мучениця молилася до Господа, співаючи псалми Давида.

Військові, які несли святу, багато разів вимагали від неї, щоб вона мовчала; з цієї причини вони поклали на неї ще важкіші ланцюги; але вона не переставала співати і дякувати Богові.

Коли вони прибули в місце зване Карсом, начальник волхвів разом з іншими суддями наказав привести святу і допитати її.

"Ти мав достатньо часу для роздумів, скажи нам, що ти обрав: чи ти готовий повернутися до первісного служіння богам і залишитися живим, чи ти бажаєш померти християнином?"

Що мені ще робити, якщо тільки я вже один раз і назавжди не сказав, що я раб Господа нашого Ісуса Христа, якого я люблю, якому я віддаю свою душу, щоб служити.

"Скажи нам слова мудрості чаклунства, якими ти спочатку навчився". А свята почала громко промовляти слова молитви до Бога з псалмів Давида. Начальник чаклунів дуже розлютився і наказав розірнути її одяг і привести до себе, щоб допитати її голую, потім запитав:

Чи ти не відчуваєш ніякої сорому?

Що мені соромитися? Я не грабіжник, не розпусниця. Я нікого не зловживала. Але ви позбавили мене одягу, але я маю світле, нескріпне, вічне одяг у небі, який приготовлений для мене моїм Господом, для якого я зараз голий.

У той час, як святителька говорила ці слова, князь країни Хузаїна, який сидів з чарівником, сказав: "Вона божевільна". Але святець відповів:

Я не божевільна, а ти божевільний, ти служиш демонам. Якщо хочеш, я поставлю знак хреста на твій лоб, і демон вийде з тебе, і твої очі розуму будуть освітлені, і ти пізнаєш правду. Тоді всі присутні кричали голосно.

Вона заслуговує на смерть, бо блудила про наших богів, огидала царя і говорила про князів. Тоді судді засудили її на смерть, і знову запечатали на її череві, щоб за нею не вбивали іншу жінку.

Але деякі судді порадили відкласти її смерть на деякий час, кажучи, що не варто вбивати її там, оскільки там було багато християн, тому може з'явитися бунт і нарікання про її смерть.

З цієї причини вбиття мучениці Христової було відкладено, і судді віддали святу знову старшому провіднику над темницями; прийнявши мученицю, цей провідник над темницями наказав її зв'язати і закрити в одному приміщенні з іншими в'язнями.

Після цього цар відправився звідти до міста під назвою Вефармаіс, де провів деякий час, і сюди була привезена і свята мучениця і ув'язнена.

У в'язниці вона захворіла і була на межі смерті, але з великими сльозами благала Бога, щоб не врятувати її від смерті, і Бог послухав її.

Тоді один з охоронців в'язниці, спонуканий дияволом до гріха плоті, почав просити свого начальника дозволити йому вчинити розпусту над ув'язненою (святою дівчиною Сирою).

Після отримання дозволу від начальника варти, поган розпочав доноситися до нареченої Христа, горячи нечистою пристрастю, але Господь, який охороняв Свого раба, невидимо ударив у цього стражара очі, вуха і мову, так що він став сліпим, глухим і мовчивим, і, упавши на землю, почав вимовляти сильний крик.

Бачивши це, начальник варти, замість того, щоб злякатися і визнати силу Бога і покарати цього страху, сам вирішив зробити злочин, засмучений пристрастю до святої дівчини, сказав їй: "Я заручений царю небесному, і він не дозволить забруднювати свою дівчину і наречену.

Але начальник варти не послухався її, але, як тільки він захопився до дівчини, ангел Господа вдарив його, і він впав на землю як мертвий. І прийшли його раби, і вони винесли його звідти. Він незабаром не прийшов до себе, але після того, як Господь наказав його, він став рабом сатани.

Поповнений гнівом, він вирішив негайно вбити мученицю, бо йому було наказано передати мученицю будь-який вид смерті. Цей злий не хотів вбити святої мечем, але вирішив задушити її веревкою.

І сказала свята дівчина начальнику храму: "Тут не потрібен кузнец!" І, сказавши це, вона сама розв'язала з себе окови і ноги, і всі, хто бачив, здивувалися, але не визнали сили Господньої.

Тоді начальник тюремного варта знову наказав пов'язати руки мучениці Христа, щоб вона не була протистоююча під час страти. Але мучениця знову сказала йому: "Отпустіть свої марні поради, бо я з власної волі віддаю свою душу моєму Богові, так що навіть не рублю рукою.

Тоді безбожці прив'язали її з мотузками і почали тягнути ланцюги. Коли святителька була на межі смерті, вони трохи послабили мотузку і сказали їй: "Якщо ти відречешся від християнської віри, ми залишимо тебе живим".

Вони знову почали задушувати, але знову розслабляли вер'я, говорячи: "Чи ти не хочеш відректися від Христа, щоб жити?

Але свята мучениця, бажаючи померти за Христа, знову наказала їм зробити те, що було наказано.

Так померла свята мучениця діва Сира, постраждавши за Христа, свого Господа [Скончення святої мучениці Сири відбулося в 558 році.

Невдовзі ж після смерті святої мучениці Сіри почався стражданський подвиг за сповідування імені Христа її родичкою, святою Марією (по-персідськи Голіндуха); страждання її почалися при тому ж царі Хозрої I, але продовжувалися і при іншому царі з ім'ям Хозрой, <unk> онуку першого, <unk> саме, <unk> при Хозрої

Парвезе II (590 р.

Тому вони взяли тіло мучениці з темниці, відвезли його в будинок, зібрали сюди багато собак і, зачинивши ворота, кинули собакам їсти тіло мучениці.

Християни того міста, дізнавшись про стражбовну смерть мучениці Христа, уважно спостерігали за тим, що будуть робити мученики.

Коли тіло мучениці Христа було викинуто, християни взяли його і поховали з честю, прославляючи Отця, і Сина, і Святого Духа, одного Бога в Трійці, якому і від нас слава і честь, тепер, завжди і на віки вічні.